У четверту суботу листопада ми схиляємо голови у пам’ять про мільйони українців, життя яких забрав Голодомор.
Це трагедія, що не має строку давності. Це біль, який відлунює в кожній українській родині. Ми згадуємо тих, хто не дожив, не дочекався, не зміг сказати світу правду. І сьогодні, у День пам’яті жертв Голодоморів, ми говоримо за них — пам’ятаємо і не дозволимо забути.
Щороку, у цей день, ми запалюємо свічку на підвіконні — як символ світлої пам’яті, єдності та незгасної надії. Маленьке полум’я в наших домівках нагадує про мільйони згаслих життів і водночас про незламність українського духу.
Україна знову проходить через непрості випробування. Але так само, як і тоді, наш народ залишається сильним, стійким і єдиним. Ми вистоїмо, бо в нашій пам’яті — незламність поколінь, а в наших серцях — любов до життя і свободи.
Вічна пам’ять жертвам Голодоморів.
Сила і світло — українському народу.



















