Самооцінка – це оцінка дитиною своїх якостей, своїх умінь, свого місця серед інших дітей.
Самооцінка – це оцінка дитиною своїх якостей, своїх умінь, свого місця серед інших дітей.
Це те, як ми оцінюємо свої дії, характер, інтелектуальні здібності та інші психічні явища. Вона формується ще в ранньому дитячому віці, і головне завдання батьків і людей, які беруть участь у вихованні дитини, – сформувати правильну, адекватну самооцінку для розвитку успішної і гармонійної особистості.
Маленька людина представляє себе такою як її бачать мама і тато
Самооцінка дитини починає стрімко падати, коли батьки весь час їй повторюють: «Не треба, давай я сама!» або «Ти ще маленький, у тебе не вийде», ну і найвідчайдушніше – «На що ти взагалі здатний?».
Існує три типи самооцінки:
занижена
завищена;
адекватнаЄ діти, які від природи не дуже впевнені в собі і своїх силах. Нерішучі, образливі, соромязливі. Вони часто відмовляються від нових видів діяльності, вважають, що не впораються із завданням. Вони повільні, розважливі, неквапливі. Дуже акуратні, люблять порядок і чистоту. Надійні, відповідальні. Сам процес навчання приносить їм задоволення (так закладено в них природою).
Але якщо цих дітей не підтримувати, чи не хвалити, їх впевненість в собі, а значить, і самооцінка буде знижуватися. Таких дітей не можна підганяти, квапити, обзивати «гальмом» або давати інші образливі прізвиська. Інакше вони можуть сильно образитися і навіть впасти в ступор.
А бувають інші діти, абсолютно протилежні за своїми властивостями. Вони жваві, рухливі, дуже активні. Хочуть бути у всьому першими, вважають себе найрозумнішими, найхитрішими. Люблять командувати, перебивають дітей і дорослих, рвуться бути лідером. На льоту “ловлять” нову інформацію. Легко пристосовуються до будь-яких умов. Все це сприяє завищенню самооцінки. Їх слід стримувати суворою дисципліною, і обмежувати в просторі, в часі і в діях. Похвала таким дітям не особливо потрібна. Вони і так вважають себе першими у всьому.
Тільки адекватна самооцінка дає можливість людині бути щасливою, не залежати від інших людей та досягати високих результатів діяльності. Такі люди мають почуття власної гідності, здатні почуватися комфортно та на своєму місці там, де вони опиняються.
Для того, щоб у дитини була адекватна самооцінка, похвала і покарання повинні бути відповідні її вчинку;
Не треба порівнювати дітей один з одним, з братами, сестрами;Заохочуйте ініціативу дітей, вона не повинна бути караною;Проводьте аналіз невдач разом з дитиною. Не потрібно захищати її від різних помилок. На помилках ми вчимося;Приймайте дитину такою, якою вона є від природи. Не ламайте її, не переробляйте під себе. Розвивайте ті якості і здібності дитини, які їй дісталися при народженні.
