#рубрика_психолога
Сила спокою: алгоритм підтримки дитини під час та після обстрілів
Діти прокидаються від вибухів. Їм страшно. Страшно і нам.
Але саме в ці хвилини дитині потрібна наша присутність — тиха, впевнена, тепла.
Дитяча і сімейна психологиня Світлана Ройз пропонує простий, але дуже важливий алгоритм, як підтримати дитину в моменти тривоги:
– 1. Нормалізуємо емоцію
Скажіть вголос, що ви бачите страх — і поясніть, що відбувається:
«Я бачу, що ти злякався. Цей звук справді лякає, але він означає, що наші ЗСУ помітили загрозу й зараз її знешкоджують. Про нас піклуються — а ми подбаємо про себе й підемо в укриття».
– 2. Даємо опору
Найголовніше — ваша присутність:
«Я з тобою. І я не залишу тебе. Хочеш, я візьму тебе на руки? А ти візьми свою іграшку або нашого улюбленця — разом буде спокійніше».
– 3. Завершуємо досвід
Після сигналу відбою — проговорюємо, що все минуло, і підкріплюємо дитячу силу:
«Все вже позаду. Ми в безпеці. Ти був таким сміливим, міцним. Ми чули багато гучних звуків (можна назвати їх), але ми впорались».
А потім — будуємо місточок до нормальності:
Запитайте: «А що ми зробимо, коли вийдемо з укриття? Підемо готувати сніданок? Пограємо?»
Пам’ятайте: ваша присутність — це вже стабілізація. Ваш спокій — це перший крок до спокою дитини.
І якщо вам теж важко — це нормально.
Поруч є фахівці, які можуть допомогти. Звернення до психолога — це не про слабкість, а про турботу про себе й свою дитину.
